orlan

ЗА життя vs. ПРОТИ смерті

Останнім часом я контактувало з двома творами, основою яких була одна схожа ідея, і роздуми і писання про які наштовхнули на дещо несподівані для мене висновки.
Перший – це перфоманс «Петиція проти смерті» французької художниці ОРЛАН, який відбувся 26 листопада 2017 року у Києві, в рамках Київського Інтернаціоналу Київської Бієнале 2017. Подія складалась з кількох частин: мітинг біля «Тарілки» на Либідській, до якого було запропоновано долучитися усім охочим з власними плакатами на задану тему; виступ у концертній залі, під час якого художниця на сцені спілкувалась з обмеженою кількістю спеціально підготованих волонтер_ок і дуже емоційно та завзято висловлювала обурення, скандуючи гасла типу «Я проти скінченності життя», «Проти смері» і тому подібне; по закінченню художниця спілкувалась з глядацькою аудиторією.

[описи зображень у підписах до них]


Другий твір – це розповідь Георгія Мамєдова «За життя!» опублікована у збірці феміністичної та квір-фантастики «Зовсім інші» («Совсем другие», Бішкек: Штаб-Press, 2018). Сюжет оповідання розгортається в недалекому майбутньому в альтернативній реальності, де внаслідок політичної і фізичної боротьби суспільство відійшло від режиму репродуктивного контролю, який забороняв контрацепцію та переривання вагітності, та обрало курс на продовження тривалості життя індивід-ок. Розповідь «За життя!» розміщена у контекстуальному полі практик, які редактор_ки-укладач_ки описують як радикальне уявлення.

sovsem drugie
[на зображенні: частина обкладинки збірки “Зовсім інші” (автор – Хагра). Інопланетний пейзаж з фіолетовою землею та червоним небокраєм. На передньому плані -портрет фігури з коротким коричневим волоссям у скафандрі та червоному костюмі. Фігура вдивляється в далину, тримає руку біля очей. На задньому плані – сферична зелена будівля, до неї ведуть сліди]

Не знаю чи це доречно, але я узагальню центральні ідеї цих двох творів: незгода/незадоволення з «природнім» чи існуючим порядком життєвого циклу людських тіл та протест проти репродуктивного тиску.
Те, що говорила ОРЛАН, відповідаючи на питання з аудиторії, має дещо спільне з ідеєю озвученою у розповіді «За життя!»: що репродуктивний тиск є наслідком скінченності життів, а в ситуації більшої тривалості життів репродуктивний тиск може бути зменшено, або й зовсім подолано.
Проте, перфоманс ОРЛАН «Петиція проти смерті» мав форму прямої дії, вуличного протесту, який у нашому локальному контексті має відмінні від фантазійних цілі. На території, яка зазнає військової агресії сусідньої держави, на якій високий рівень гомофобії, трансфобії, сексизму, расизму, ейблізму, де люди мають вкрай обмежений доступ до медичних послуг та загалом низькі економічні можливості, високий рівень загроз фізичним насиллям, цілі низових протестів – це вимоги забезпечити базові потреби, протести проти насилля і прагнення прожити хоча б середню на тепер тривалість життя. Тож на цьому фоні вимога тривалішого циклу функціонування людських тіл виглядає як знущання, зневажливе ставлення до життів і досвідів людей, які проживають люди в складних умовах тут і зараз. І це ставлення не тільки західно-європейської художниці, а й місцевих куратор_ок, які запрошували, просували та захищали, знецінюючи критичні зауваження.
У розповіді «За життя!» мене теж занепокоїв один момент. За сюжетом, щоб досягти зміни політичного курсу, який проголошує життя найбільшою цінністю та пошук можливостей подовжити життя кожно_ї індивід_и, люди мали пройти через громадянську війну, наслідки якої у розповіді не вказані. На моє уявлення феміністичний спротив мав би радикально уникати насильницьких дій, як таких що відтворюють системи проти яких ведеться боротьба.
Але, попри це, розповідь та контекст збірки «Зовсім інші» захопили мене, утворивши простір, де радикальне уявлення можливе без знецінення нагальних проблем та потреб.
Повертаючись до заголовку, мене досить серйозно тіпає від тренду інституалізованого активістського середовища формулювати гасла і вимоги через «позитивні меседжі». Через такі артикуляції, мені здається, часто критиковані явища залишаються наче на периферії, чи взагалі можуть вислизнути від уваги чи бути проігноровані.
У випадку художніх творів, які існують на межі з активізмами, виходить «ЗА» спонукало мене зацікавитись запропонованою ідеєю, а «ПРОТИ» помилилось з релевантним для мене об`єктом критики. Але мова саме про вище згадані твори.
І в цій ситуації мені, здається, стають відчутні відмінності мистецтва і активізму.

Макс Рачковський

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s